Додаток №1

З досвіду роботи кращих вчителів, їх педагогічних досягнень, знахідок, вимальовуються певні закономірності - поради, які використовую для розвитку творчих здібностей учнів:

1. Корекція педагогічної діяльності. Для того, щоб об'єктивно оцінити ріст досягнень учнів, щоб мати можливість скорегувати творчий потенціал учня на вірне вирішення навчального завдання, учень повинен виконувати його під керівництвом вчителя. Бажано уникати виконання творчих завдань, в домашніх умовах. Тому я планую хід уроку, щоб учень переважну частину завдання виконував під керівництвом вчителя. Учень може лише виконати деталізацію роботи вдома.

2. Використання міжпредметних зв'язків. Перед виконанням навчального завдання, вчитель створюю на уроці творчу атмосферу, з використанням міжпредметних зв'язків (музика, історія, література, народознавство, географія та інші) з метою активізації творчого потенціалу дитини та набутого нею досвіду.

3. Навчальне завдання. На кожен урок вчитель ставить одне конкретне навчальне завдання для учнів. І під час оцінювання навчальних досягнень учнів головну увагу приділяє реалізації завдання, яке стояло перед учнем на уроці (форма, колір, простір, об'єм, композиція, сприймання дійсності, творів мистецтва).

Щоб ефективнішою була діяльність учнів вчитель добирає наочність. Від рівня її підбору, результативності використання залежить і значною мірою рівень учнівських робіт. Це не означає що діти повинні робити „копію" даного твору, який продемонстрував вчитель. Учень вивчаючи твори митців, повинен зробити власний твір, цим самим збагачуючи свій внутрішній світ.

4. Секрети митця. Підлітки теоретично готові до виконання навчальних завдань. Вони, з власного досвіду, знають і частково вміють дати пояснення тим явищам та процесам що відбуваються навколо них. Але обгрунтувати, віднайти причини їх виникнення та передати їх на площині та в об'ємі засобами образотворчого мистецтва вони не можуть. Вони не знайомі з «кухнею митця», тому дуже важливо, щоб вчитель допоміг практично зрозуміти, як митець в своїх творах добивається відчутних результатів. Це практична демонстрація вчителем процесу роботи над твором, показ послідовності роботи над творчим завданням, які супроводжуються його коментарем.

5. Техніки. Дитина приступає до виконання навчального завдання, яке перед нею було поставлене. Володіючи інформацією про здібності того чи іншого учня, враховую цей фактор і намагаюся дати дитині можливості розвинути свої здібності виконуючи навчальні завдання в різноманітних техніках, матеріалах. Щоб дитина мала можливість виконувати завдання на папері різної якості та формату.

6. Матеріали. Наявність доброякісних матеріалів - один із шляхів до розвитку творчих здібностей учнів (пензлі, фарби, м'які графічні матеріали). Використовуючи їх даю можливість дитині відчути матеріал, яким вона працює.

Дуже часто дитина зробивши помилку, як вона вважає, не може її виправити на роботі, тому бажано, щоб дитина мала можливість працювати в кольорі за допомогою гуашевих фарб. Або поряд з акварельними фарбами використовувала білу гуаш для виправлення помилок. Тільки після цього, як вона набуде певного досвіду роботи фарбами і в неї зникне «боязнь білого аркуша паперу», дитина в змозі переходити до роботи акварельними фарбами.

7. Колір. Щоб дитина ефективніше працювала в кольорі, відчула, як утворюються нові кольори, відтінки, необхідно навчити дитину працювати по зволоженому паперу. Навчити передавати засобами кольору настроєві краєвиди, використовуючи для цього окрім фарб різноманітні матеріали: поролон, сіль, воду, парафін та інші.

8. Диференціація. Виходячи з нахилів учнів до того чи іншого виду діяльності, добираю навчальне завдання враховуючи диференційований підхід до виконання роботи кожним учнем.

9. Фронтальна робота вчителя. Під час виконання навчального завдання учнями, направляю зусилля своїх виконавців на вірний шлях вирішення завдання. Вчу учнів вчасно зупинитись, щоб не зіпсувати роботу, підмічати та виправляти власні недоліки в роботі. Вчуь віднаходити оптимальний шлях до втілення творчого задуму на площині, в об'ємі.

10. Оцінювання навчальних досягнень учнів.

Оцінювання практичних досягнень учнів.

Оцінюю практичні досягнення учнів двома методами: індивідуальна оцінка досягнень учня та групова (колективна) форма оцінювання учнівських робіт. Сучасні методи роботи з учнівським колективом доводять, що оцінювання навчальних досягнень теж може нести в собі виховні функції. Щоб воно проходило ефективніше, віддаю перевагу груповій формі оцінювання навчальних досягнень учнів, залучаючи до цього учнів. Вчу їх оцінювати, аналізувати та віднаходити помилки у власних творчих досягненнях, порівнюючи їх з рівнем робіт своїх однолітків. Групова форма оцінювання навчальних досягнень допомагає об'єктивно оцінювати рівень розвитку практичних навичок дитини, але не дає можливості оцінити зусилля кожного учня під час виконання практичного завдання. В цьому велику роль відіграє вчитель, який спостерігав за учнями під час уроку, і в змозі визначити зусилля кожного учня, прикладені ним до виконання практичної роботи. Учень, який більш продуктивно працював на занятті, повинен заохочуватись оцінкою. Словом, щоб отримати стимул для подальшої творчої діяльності.

Оцінювання теоретичних знань учнів.

Теоретичні знання учнів ми в змозі визначити за допомогою опитування, у вигляді гри, проведення різноманітних конкурсів, вікторин, розгадування кросвордів, відповідей на запитання до теми, тестів. Головним при цьому повинно стати не дослівна відповідь на поставлене запитання, а розуміння його змісту, ерудованість учня.

11. Форми роботи з учнями. Виконання на уроках навчальних завдань дітьми як індивідуально, так і в складі творчої групи чи всім класним колективом дає можливість дитині скорегувати свої знання, уяву, фантазію відносно думок та поглядів своїх ровесників, вчить дитину бути толерантною до думки інших людей.

Додаток №2

Учнівські малюнки «Кущ троянди»

Додаток №3

Учнівські малюнки «Власний герб»