«Розвиток творчих здібностей школярів на уроках образотворчого мистецтва як один з факторів соціалізації особистості»

В основі моєї роботи з учнями з розвитку творчих здібностей керуюся мудрими словами Сократа: «У кожній дитині є сонце, тільки дайте йому світити», яке представлене вигляді авторського педагогічного кредо:

Як навчити дитину світ любити?

Як показати, що життя крилате?

Спробуй навчити дитину творити -

І зможе вона у небо злітати!

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСВІДУ

Актуальність досвіду полягає в тому, що розвиток творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва має конкретне обгрунтування: активне освоєння соціально-культурного досвіду людства, застосування його емоційно-ціннісних відносин при вибудовуванні власної життєвої концепції.

Завдання педагога полягає в тому, щоб за роки навчання сформувати творчу особистість: навчити дитину добирати відомості, оцінювати їх якість, формувати вміння знаходити необхідні дані, проявляючи при цьому творчу активність, розкривати роль мистецтва в повсякденному його бутті, в житті суспільства. Все це є головним змістовим стрижнем програми «Образотворче мистецтво».

Досвід показує, що розвиток художньо-творчих здібностей школярів на уроках образотворчого мистецтва, дозволяє виховати в них здатність адаптуватися до соціальної дійсності. Але в динамічно мінливих умовах виникає сучасне соціальне замовлення суспільства на формування тієї особистості, яка зможе не тільки адаптуватися до швидко мінливих соціально-економічних умов життя, а й самостійно орієнтуватися в ситуаціях навколишнього життя, відповідаючи за свої вчинки. У цінності сучасної людини все більш міцно входять поняття творчість і тісно пов'язані з ним свобода вибору і варіативність. Тому виникає ряд протиріч між традиційним поглядом на образотворче мистецтво як на предмет, доступний окремим учням, які навчаються і реальною практикою педагогічної діяльності, що показує зворотне; між сприйняттям уроків образотворчого мистецтва як другорядного предмета і високою вимогою держави до сучасної особистості (необхідністю розвитку творчо мислячої й естетично розвиненої людини).

Ефективність процесу формування особистості, що відповідає сучасним вимогам суспільства, більшою мірою залежить від професіоналізму самого вчителя. Це людина з розвиненим педагогічним мисленням, що відрізняється психолого-педагогічною компетентністю та використовує сучасні педагогічні технології в навчально-виховному процесі.

ПРОВІДНА ПЕДАГОГІЧНА ІДЕЯ ДОСВІДУ

Досвід роботи переконав мене в тому, що цього можна домогтися лише в умовах доброзичливості та поваги до особистості дитини, безмежній вірі в його творчі можливості. Головне, щоб на уроці панував дух співробітництва. Урок образотворчого мистецтва - це особливий урок, він повинен будуватися за законами мистецтва, і, насамперед, вирішувати завдання морально-естетичного виховання. Використання інтерактивних технологій в навчанні дозволяє досягти високого рівня комунікативної активності навчальної діяльності школярів. Основною педагогічної ідеєю досвіду є слова В.О.Сухомлинського «Краса - засіб виховання чутливої душі». Це здійснюється за  допомогою самостійного конструювання шляхів здобуття  нових знань із поєднанням досвіду учнями  через спілкування та взаємодію учителя та учня

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

На даний час процес соціалізації є предметом вивчення декількох галузей знань: педагогічної та вікової психології, соціальної психології, психології особистості, практичної психології, загальної педагогіки, соціології та ін. Так у Міжнародному словнику педагогічних термінів Г.Террі Пейджа, Дж.Томаса, А.Маршалла, на визначенні яких ґрунтуються дослідження А.Мудрика: «Соціалізація – це процес опанування ролей та очікуваної поведінки у відносинах із сім’єю, суспільством і розвиток задовільних зв’язків з іншими людьми» [10, 5]. Н.Корпач зазначає, що соціалізація – процес двосторонній. З одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству і соціальним групам, у які він входить. А з іншого боку, у процесі соціалізації він активно відтворює систему соціальних зв’язків і соціальний досвід [8].

Сучасний етап розвитку суспільства супроводжується процесами інтеграції та глобалізації, переорієнтацією суспільних відносин, розширенням культурних меж. Відбуваються зміни й у сфері освіти. Саме освіта є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства, оскільки відтворює й нарощує його інтелектуальний, духовний та економічний потенціал.

Українська педагогічна наука сформувала власні традиції в організації процесу навчання й виховання учнів загальноосвітньої школи. У період оновлення всіх аспектів життєдіяльності суспільства й реалізації актуальних завдань Державної національної програми «Освіта (Україна XXI століття)», програми «Вчитель», Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, основних положень загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти вимагають певного перегляду усталених поглядів на процес навчання й визнання комунікативних і соціокультурних умінь пріоритетними. Усе це сприяє розв’язанню завдань реформування національної системи освіти та її поступовій інтеграції до європейського міжнародного освітнього простору, що розкриває механізм взаємодії загальноосвітньої підготовки учнів та розширення їхньої соціокультурної компетентності.

Виходячи із теми свого досвіду, мені імпонує визначення соціалізації особистості як процес засвоєння та відтворення нею культурних цінностей і соціальних норм, а також саморозвитку і самореалізації в тому суспільстві, в якому вона проживає [10]. Тобто у процесі соціалізації людиною засвоюються певні системи знань, цінностей, норм, які дозволяють їй функціонувати як повноправному члену суспільства. Соціалізація є результатом виховання особистості та відбувається у діяльності та спілкуванні з людьми.

Результатом успішної соціалізації учня можна вважати його готовність до виконання провідних соціальних ролей:

• особистість з розвиненою системою ціннісних ставлень, успішний учень, у дорослому житті – успішний працівник;
• активний учасник спільноти, який володіє громадянськими компетентностями, у дорослому житті – свідомий громадянин;
• у дорослому житті - сім’янин, гуманіст [2,5].

ТЕХНОЛОГІЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОСВІДУ

Вчителю глибоко не байдуже, чи будуть наші діти розуміти і любити мистецтво свого народу, заслуховуватися української мелодією, милуватися українським орнаментом, зберігати предмети, зроблені та оздоблені народними майстрами. Дитячий малюнок - процес малювання - це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять до нього як творці краси,  насолоджуються цією красою. Сутність досвіду полягає в підвищенні якості освіти учнів на основі активізації навчально-пізнавального процесу, яка забезпечується:

• впровадженням ефективних педагогічних технологій і засобів навчання;

• організацією самостійної роботи учнів з урахуванням індивідуальних особливостей особистості;

• різноманітними формами вираження художньої діяльності: зображення на площині і в об'ємі (з натури, по пам'яті, за поданням); декоративна та конструктивна робота; сприйняття явищ дійсності і творів мистецтва; обговорення робіт однокласників, результатів колективної творчості та індивідуальної роботи на уроках; вивченні художньої спадщини; підбір ілюстративного матеріалу до досліджуваних тем; прослуховування музичних і літературних творів (народних, класичних, сучасних).

• у використанні освітніх, комунікаційно-інформаційних технологій, у зміні змісту, організації навчального та виховного процесу - використання освітніх мультимедійних програм; мультимедійні презентації; використання ресурсів Інтернет; застосування тестових оболонок для створення тематичного та підсумкового контролю; створення бази даних моніторингу успішності, діаграм і таблиць для проведення ефективної організації роботи з класом. Кожен напрямок універсально, легко комбінується і може ефективно оптимізувати процес навчання і виховання. Все це посилює інтерес учнів до навчання, активізує пізнавальний інтерес, логічне мислення.

• підвищенням мотивації до предмета і створенням ситуації успіху. Тільки діяльність, що приносить успіх і високе задоволення суб'єкту стає для нього фактором розвитку.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ І ПОСТАНОВКА ЗАВДАНЬ

На сучасному етапі досягнення результату в навчанні образотворчого мистецтва без розвитку художньо-творчих здібностей не цікаво і не актуально.

Урок - це імпульс до глибоких міркувань, які будуть супроводжувати людині протягом усього життя. Досвід роботи в школі, привів мене до розуміння того, що в основі навчального процесу важливо враховувати те, як організований процес мислення, розвиток художньо-творчих здібностей. Методи і техніки, використовувані без розуміння, що лежить в їх основі способу організації навчального процесу, майже напевно приречені на коротке життя. Головний смисловий стрижень - зв'язок мистецтва з життям людини, роль мистецтва в повсякденному його бутті, в житті суспільства, значення мистецтва в розвитку кожної дитини.

Уявіть, що всі кольори зникли з навколишнього світу, і ми бачимо його тільки сіро-білим. Яка сумна, одноманітна і незвична картина.

  «Малюнок надає речам форму, фарба - життя. Вона божественне дихання, яке все оживляє » - так писав французький філософ Дідро.

Досвід показує, що чим раніше учні навчаться творчо мислити, тим швидше зможе розвинутися художнє мислення, яке ґрунтується на спостережливості, у вмінні вдивлятися в явища життя і фантазії, тобто здібності на основі розвинутої спостережливості будувати художній образ, висловлюючи своє ставлення до реальності.

Метою моєї діяльності є розвиток творчих здібностей школярів.

Поставлена мета реалізується через вирішення наступних завдань:

• зробити урок сучасним (з точки зору використання технічних засобів);

• наблизити урок до світосприйняття сучасної дитини, так як вона більше дивиться і слухає, ніж читає і говорить; воліє використовувати інформацію, здобуту самостійно;

• встановити атмосферу взаєморозуміння, взаємодопомоги між учителем і учнем;

• розвиток мотивації учнів і, як наслідок, підвищення якості знань;

• розширення можливості для самостійної творчої діяльності учнів, особливо при дослідженні та систематизації навчального матеріалу;

• формування навичок самоконтролю і самостійного виправлення власних помилок;

• діагностик творчих робіт учнів.

Різні технології дозволяють реалізувати основні принципи дидактики: єдність навчання, виховання і розвитку; науковість і систематичність, свідомої творчої активності учнів; наочність і міцність засвоєння знань, умінь і навичок; диференційований підхід до учнів (Додаток №1).

ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ

Людському оку доступно 40 тис. відтінків кольору, але побачити їх можуть не всі. Кольори, які використовує дитина в малюванні, допоможуть зрозуміти чим живе маленька людина, що відчуває. У дитячому малюнку колір несе в собі велике кольорове навантаження. Ми ніколи не побачимо Бабу-Ягу в світлих ошатних кольорах, вона завжди зображується темними «страшними» фарбами. Красуні, принцеси, навпаки, завжди гідні краси і милування, тому їм «видаються» відповідні кольори і відтінки. Для негативних героїв дитина вибирає коричневий або чорний колір, а для улюблених - жовтий, оранжевий. Адже коли у дітей запитують, з чим у них асоціюється мама, вони відповідають: із сонечком.

Починаючи урок, пропоную зіграти в гру.

«Сьогодні ми з вами вирушаємо в чарівну країну, яка називається «Країна Уяви». Ви навчитеся уявляти і бачити невидиме. У кожного з нас є свій власний внутрішній світ. Закрийте очі - і поринете в світ фантазії .... Уявіть себе кущем троянди. Який це кущ? Маленький чи великий? Чи є на ньому квіти? Якого вони кольору? Як виглядають стебла? Яка погода навколо тебе? » - Це вправа на дві - три хвилини, далі дитина відкриває очі і малює, що побачила. Дана вправа не тільки розвиває фантазію і уяву, але і є своєрідною діагностикою. За малюнком можна зрозуміти і побачити внутрішній світ, в такій метафоричній формі дитина розповідає про себе. Так я роблю діагностику психічного стану дитини. (Додаток №2)

Аналізуючи малюнок дитини можна зрозуміти, чим живе і що відчуває, які кольори вона використовує в малюнку, про що вони говорять. Наприклад, якщо в малюнку присутні 5 - 7 кольорів - дитина живе повним життям, насолоджується його фарбами. А якщо використовує 2 - 3 кольори  - фарб не вистачає не тільки в малюнку, але і в житті.

Я враховую і особливості віку дитини. Яскраві соковиті тони дітей заспокоюють, а тьмяні й холодні збуджують, і тільки до 18 років в особистості досягається зрілий баланс.

Діти, що мають здібності до уяви володіють високим інтелектом, легше долають труднощі і адаптуються до будь-яких умов, успішніше навчаються.

Урок образотворчого мистецтва, одна година на тиждень, - це дуже мало, щоб навчити добре малювати, оволодіти різними техніками, але розвинути смак, навчити бачити прекрасне у звичайному - це можливо.

На своїх уроках я приділяю велику увагу поєднанню кольорів, тому що уміння поєднувати кольори і їх відчувати знадобиться  в житті, а для когось це може стати професією.

За допомогою моделі колірного кола розглянемо способи побудови гармонії кольору.

Суворих правил немає, гарне гармонійне сприйняття залежить від художнього виховання і смаку. Однак знання, в якому порядку знаходяться колірні зв'язки, як кольори впливають, взаємно доповнюють один одного, визначають успіх вибору. Формують смак.

Хороший смак мовчить, несмак кричить. (Афоризм)

Використовуючи колірне коло, вивчаємо способи організації кольору.

Три способи організації кольору.

1. Споріднені пари (колорит), відтінки однієї групи, в колі їх 4 (червоно-жовта, жовто-зелена, зелено-синя, синьо-червона). Гармонія споріднених кольорів сама вишукана в одязі, її дуже часто використовують у вишивці. Звідси виникає колорит - єдина для кожного твору організація колірних відносин. Почуття колориту - дуже цінний дар (Суриков, Коровін). Колорит може бути темним, яскравим, приглушеним

2. Контрастні - додаткові пари, саме стійке поєднання. Контраст  - це найпростіше поєднання.  Кольори  «гасять» один одного, тому один повинен бути основним інший відтінювати його (червона троянда у великій кількості зелені: велика кількість додаткового кольору гармонує з невеликою кількістю основного кольору)

3. Тріада - стійка, красива (жовто-гарячий, фіолетовий, зелений) зміщуючи трикутник в межах одного тону отримуємо тріаду складних відтінків.

Я, наприклад,  проводжу такий урок: «Геральдика. Складання власного герба». Узагальнюючи отримані знання на уроках історії та образотворчого мистецтва, використовуючи інформацію про колір, створюємо власні герби. (Додаток №3)

Виховую інтерес до мистецтва наших предків, до культури свого народу. «Культура - це пам'ять» (Д. С. Лихачов).

Проводжу уроки, на яких учні малюють українську світлицю, розробляють ескізи вишивок українського рушника, створення сучасного одягу з елементами українського декору; для створення відповідної атмосфери демонструю репродукції українських художників, включаю музичний супровід.

Людське око завжди радували фарби живої природи. Золотаво-охристе поле, що зливається на лінії горизонту із блакитним небом, червоні кетяги калини, що виблискують у смарагдовому листі - чудові картини втілилися в українському костюмі. Колір в одязі надзвичайно важливий для людини. Він притягує або відштовхує, несучи в собі інформацію для нашої підсвідомості. У наш час з’явилося поняття символіки кольору, а в давнину наші пращури з особливою дбайливістю ставилися до підбору кольорової гами, правильний вибір кольору визначав взаємини людини зі світом.

Щоб урок був цікавим, проводжу комп’ютерні уроки-презентації - уроки із використанням мультимедійних презентацій тощо

Комп'ютерний урок - презентація (Додаток №4 у блозі) - це в деякому розумінні електронний документ, що має складний мультимедійний зміст і особливі можливості управління під час його демонстрації.

Створенню будь-якої презентації спочатку передує велика підготовча робота творчого характеру: осмислення призначення презентації, навчальний курс образотворчого мистецтва, вік учнів, розділ і тема уроку, його цілі та завдання.

Очевидні переваги мультимедійних уроків-презентацій в тому, що якісно змінюється ставлення учня до уроку. Підвищується навчальна активність учнів на уроці. Значно поліпшується сприйняття досліджуваного матеріалу та його запам'ятовування.

Я твердо переконаний, що комунікативно-інформаційні технології в роботі вчителя образотворчого мистецтва дають більші можливості в справі підвищення якості навчання, розвивають педагогіку співробітництва.

Що дає мені дана форма роботи? На створення презентаційних матеріалів не потрібно багато часу, їх зручно використовувати для виведення інформації у вигляді роздруківок на принтері в якості роздаткового та довідкового матеріалу для учнів; можливість одночасно використовувати різні види інформації; економію часу на уроці та інтегрований підхід; матеріал презентації може служити своєрідною формою опорного конспекту, супроводжуватися нотатками і коментарями; можливість для формування комунікативної компетенції учнів, бо учні стають активними учасниками уроку не тільки на етапі його проведення, а й при підготовці, самостійно добуваючи необхідну інформацію; глибину занурення в матеріал і підвищення мотивації навчання; зміст на слайдах можна легко змінити з урахуванням рівня підготовки класу, зміни програм змісту освіти; в зручній і естетичній формі зберігати необхідну для уроків інформацію необмежено довго.

Дуже важливе значення має мотивація навчання та створення ситуації успіху Додаток №5). Як часто можна почути: «Я зовсім не вмію малювати, у мене нічого не вийде». Діти бояться не того, що не впораються із завданням, а глузливих поглядів, защемленої гордості, поганих оцінок. Вони із задоволенням і бажанням будуть робити лише те, що приносить їм користь, задоволення. Тому потрібно навчити їх відповідати на питання: «Навіщо я це роблю? Де мені в житті це може стати в нагоді? Чому я зможу навчитися? ». Наприкінці уроку запитую: «По чому ви визначили, що домоглися своєї мети? Які можливості, знання ви використовували для досягнення своєї мети? Як ви долали труднощами на своєму шляху? ». Все це важливо в становленні особистості.

Як створювати ситуацію успіху. Тільки діяльність, що приносить успіх і високе задоволення суб'єкту стає для нього фактором розвитку. Більше того, людина займаючись справою, що їй не подобається, після завершення її тут же намагається про неї забути. Педагог повинен подбати про те, щоб діяльність , яку він організовує, приховувала в собі ситуацію успіху - інакше результати будуть прямо протилежними, наприклад: нелюбов до мистецтва, ненависть до праці, презирство етикету, нехтування науковими знаннями, ворожість по відношенню до людей, злобу до чужого успіху. Існує так зване щастя творчості як творчого зусилля, спрямованого на уявний результат-продукт діяльності. Успіх такого роду зусиль - основа для переживання глибокого і тривалого задоволення. Воно більш, ніж щось інше, приносить дітям щастя.

Ситуація успіху - це суб'єктивне відчуття, відчуття народжується, коли учень долає свій страх, своє невміння, свою сором'язливість нерозуміння, боязкість, розгубленість. Ситуація успіху - якийсь зліт для людини, своєрідний стрибок на щабель вище у своєму особистісному розвитку. Якщо дитині вдається домогтися успіху в школі, у неї є всі шанси на успіх у житті. Практична організація ситуації успіху для кожної дитини знімає ряд важких і важливих питань про агресивність, непослух як постійної рисі характеру, ізольованості її в групі, лінощів і схильності до руйнування.

Стрижневою основою представленого досвіду є послідовне застосування методу соціального проектування для вирішення завдань соціалізації особистості на уроках образотворчого мистецтва, у позакласній роботі з предмета.

Досвід містить проекти різного рівня і виду: колективні та індивідуальні, шкільні та міські. У всіх випадках діяльність щодо цих проектів відповідає вимогам, що висуваються до соціальних проектів. До таких вимог належать:

• соціальна значимість, соціальний ефект;

• результат: створення реального (діяльнісного) «продукту», що має для підлітка практичне значення і суб'єктивну новизну;

• конструктивна взаємодія підлітка з соціумом;

• сформовані соціальні навички підлітка.

Відмінністю соціального проекту від інших типів проектів є обов'язковість реалізації його тими людьми (або при їх безпосередній участі), які його розробили, тобто це діяльність, задумана, продумана і здійснена підлітком (групою підлітків). В результаті участі в соціальному проектуванні учні стають залученими до реальної практичної діяльності з вирішення конкретних проблем. В учнів формуються соціально-особистісні компетенції: навички «розумної соціальної» (Г. М. Андрєєва) поведінки у спільноті, вміння працювати в команді, удосконалюються корисні соціальні навички та вміння.

У ході роботи над соціальними проектами підлітки отримують і засвоюють інформацію про соціальні об'єкти та явища. Вони набувають і усвідомлюють досвід соціальної взаємодії, так як, працюючи над проектами, вони збирають інформацію з різних джерел, звертаються за допомогою в ті чи інші організації та структурні підрозділи.

Соціальне проектування є технологією, яка повинна здійснюватися за певними етапами. Проект - складне, живе явище шкільного життя. Можна чітко виділити в його структурі основні стадії: розробка проекту - реалізація проекту - підведення підсумків проекту. Таке прагнення до чіткості дозволяє розгортати повноцінне проектування, привчати школярів осмислювати й аналізувати свою діяльність, бачити свою особисту та групову роль у перетворенні реальної соціальної ситуації.

Перша стадія - розробка проекту - готує його до реалізації. Від якісного виконання цієї стадії залежить його успішність, гарантія отримання наміченого результату. На цій стадії школярами під керівництвом вчителя здійснюються такі дії:

• Оцінка ситуації: вивчення громадської думки про стан соціальної ситуації в громаді (школі, місті, в тій чи іншій соціальній групі) в даний час, збір інформації з даних проблем із засобів масової інформації, тощо.

• Формулювання соціальної проблеми, оцінка її актуальності.

• Визначення цілей проекту.

• Пошук способу вирішення проблеми.

• Формулювання теми проекту.

• Визначення завдань проекту, опис очікуваних результатів.

• Вивчення реальних можливостей своєї проектної групи, оцінка наявних ресурсів.

• Складання детального плану роботи.

• Визначення та розподіл завдань по реалізації всіх пунктів плану.

• Опис необхідних ресурсів (матеріально-технічних, людських, фінансових).

• Складання бюджету проекту.

• Розробка системи «Оцінка ефективності реалізації проекту».

• Оцінка й опис ризиків, можливих при реалізації проекту.

Стадія реалізації проекту складається з виконання наміченого раніше плану заходів, звітів учасників про виконання завдань, проміжної оцінки ходу реалізації проекту та, при необхідності, коригування дій.

Стадія підведення підсумків роботи над соціальним проектом включає аналіз результатів роботи над проектом, інформування громадськості (зацікавлених осіб) про результати реалізації проекту.

Мені представляється недоцільним здійснювати діяльність з проектування строго послідовно, по виділеним зазвичай в методичній літературі етапам. На практиці часто одночасно відбувається, наприклад, оцінка ресурсів і опис ризиків, визначення завдань та внесення пропозицій до плану дій, тощо. При цьому зміст кожного етапу має бути реалізовано. Тому при будь-якій дії з проектування я використовую метод організованої змістовної рефлексії, щоб школярі в належній мірі усвідомлювали необхідність всіх складових проектування. Мною використовуються різні прийоми: незакінчена пропозиція; «Коло» думок; графічні терези «Чого сьогодні було більше?»; колірна розмітка «Наша спільна робота сьогодні». Тут важливі регулярність «часу рефлексії» при кожній зустрічі з групами та різноманітність використовуваних варіантів її організації.

Міжособистісні відносини учасників проектної групи є, на мою думку, ресурсом успішності самого проекту і, що набагато важливіше, засобом соціалізації. Тому на початковій і завершальній стадіях проекту я проводжу рефлексію внутрішньогрупової взаємодії. Вона організовується з використанням наведених нижче питань (повністю або вибірково, залежно від характеру міжособистісних відносин у групі, які визначаються на основі педагогічного спостереження). Я прошу членів групи розповісти:

- Чи були затверджені теми;

- Чи були внесені які-небудь зміни або уточнення, які саме;

- Як проходило обговорення;

- Чи збігалися точки зору;

- Чи були суперечки, чи всім вдалося домовитися;

- Як приймалися рішення, які процедури використовувалися;

- Які причини цього рішення;

- Чи задоволені учасники складом групи;

- Чи були обрані основні напрямки діяльності;

- Чи розподілені обов'язки і відповідальність;

- Як визначилися лідери: стихійно чи організовано;

- Чи було ефективним спілкування;

- Як оцінюють учасники обговорення свою поведінку та комунікативні навички.

Предметне наповнення освітньої галузі «Мистецтво» у школі дозволяє мені керувати проектами різного виду, основними з яких є прикладні, інформаційні та комплексні. Всі проекти носять творчий характер.

Результати прикладного проекту «Гарною школу робимо ми» (Додаток №6) знайшли своє реальне практичне застосування в оформленні рекреацій і території школи. Проект придбав живий суспільний сенс, став працею на благо інших.

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДОСВІДУ

Пропонований досвід має позитивні результати, дозволяє досягати високої ефективності процесів соціалізації особистості та успішності в навчанні з предмета. Протягом останніх трьох років проводжу дослідження рівнів соціалізації, досягнутих учнями 5-7 класів. Воно демонструє такі результати:

1. Сформовано умови для успішної соціалізації особистості

Дослідження індивідуально-типологічних особливостей за методом індивідуально-типологічного дитячого опитувальника (Л. Н. Собчик) показує, що в 7 класі виділялися властивості особистості, що ускладнюють адаптацію учнів, такі як сензитивність (40%), емотивність (26%) і тривожність (17 %). За три роки участі в проектах і навчання ці показники знизилися (до 10-7%).

Опитувальник соціально-комунікативної компетентності (В. В. Століна) показав, що результати, які демонструють учні, що залучені в соціальне проектування, істотно вищі, ніж у контрольній групі. Проектанти краще (до 50%) орієнтуються в соціальних ситуаціях, правильніше обирають адекватні способи спілкування з оточуючими людьми, їм частіше вдається поставити себе на місце іншої людини, прогнозувати власну поведінку і поведінку оточуючих.

2. Особистісний ріст учнів

В учасників проектування протягом трьох років спостерігається зміцнення внутрішніх мотивів навчання. Мотив уникнення на початок дослідження був досить високий - 46,2%. У процесі роботи вдалося знизити показники цього виду мотивації до 11-5%. Найбільш важливим результатом навчання і проектування є мотив самоповаги, який значно зріс. Він виражається в прагненні суб'єкта ставити перед собою все більш важкі цілі в діяльності.

Динаміка особистісного зростання навчаються відстежується автором досвіду за методикою Д. В. Григор'єва. Для визначення ціннісних орієнтирів учнів відслідковуються об'єкти відносин: до сім'ї, Батьківщині, природі, миру, праці, культури, знань.

Динаміка особистісного зростання учнів відстежена за методикою Д. В. Григор'єва. Для визначення ціннісних орієнтирів учнів відслідковуються об'єкти відносин: до сім'ї, Батьківщини, природи, світу, праці, культури, знань. Для спостереження в 2012-2013 н.р обраний 7 клас, який активно бере участь в проектній діяльності. Позитивну динаміку особистісного зростання учнів показує діаграма (Додаток №6).

ВИСНОВКИ

Працюючи не один рік, я переконався, що розвиток художньо-творчих здібностей є одним з факторів соціалізації особистості, і цей фактор не можна не використовувати на уроках образотворчого мистецтва. По-перше, це можливість побачити індивідуальність кожної дитини. По-друге, дає можливість застосовувати безліч різних методів і технологій. По-третє, підвищення мотивації навчання, посилення інтересу учнів до уроків. По-четверте, працюючи творчо, кожен учень не просто вивчає тему уроку, а «проживає», тобто «пропускає» її через власні відчуття.

Можна назвати й ряд інших переваг, чому ми повинні розвивати художньо-творчі здібності.

  Навчальний предмет образотворче мистецтво має свою специфіку і вимагає багато в чому нетрадиційного підходу, він повинен бути джерелом знань, розвивати сприйняття і художня творчість. Малюнок дитини - відображення його душі, почуттів, ставлення до себе, до сім'ї і до світу, який його оточує.

Я твердо переконаний, що розвиток творчих художніх  здібностей є невід'ємним фактором соціалізації особистості, формуючи її духовну культуру, культуру світосприйняття, морально-естетичну чуйність і образне бачення в житті та мистецтві.

Одним з факторів успішної соціалізації є комплексний освітній простір. З точки зору педагогіки мистецтва він визначається як колективно-культурні, морально-етичні, художньо-естетичні та духовні умови існування та діяльності, які мають вирішальний вплив на формування і розвиток особистості. Постійно і інтенсивно змінюючись під впливом пізнавальної художньо-творчої діяльності особистості, що розвивається, він змінює і саму особистість.

Соціалізація будь-якого освітнього процесу опирається на освітньо-виховні функції педагогіки мистецтва. Складно переоцінити їх роль у становленні культурної особистості. Рівень культури сучасної особистості визначається її долученням до культурної спадщини, ступенем розвитку індивідуальних здібностей. Таким чином, навчання мистецтву в загальноосвітній школі є важливим кроком соціалізації в житті школяра.